Про лікаря
Лікарка-педіатр, професор, доктор медичних наук
Адреса прийому:
м. Вінниця вул. Соборна 18
м. Вінниця, вул. М. Ващука 20б
Надія Іванівна – лікарка з багаторічним досвідом, науковець, невід’ємна частина команди MED OK.
Освіта та досвід роботи:
- у 1995 році лікарка закінчила з відзнакою педіатричний факультет Вінницького медичного університету ім. М.І. Пирогова;
- з 1997 по 1999 рік продовжила навчання в аспірантурі на кафедрі дитячих хвороб ВДМУ ім. М.І. Пирогова;
- у 1998 році захистила кандидатську дисертацію;
- у 2014 року Надії Іванівні присвоєно вчене звання професор кафедри педіатрії Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова;
- у 2022 році пройшла спеціалізацію «Дитячі інфекційні хвороби». Має вищу кваліфікаційну категорію з педіатрії.
Надія Іванівна має досвід роботи із дітьми будь-якого віку. Лікарка спеціалізується на консультаціях щодо дитячих захворювань; догляду, вигодовуванню та розвитку дітей до 2-х років та вакцинації. Лікує широкий спектр захворювань:
- хвороби органів дихання;
- хвороби сечовидільної системи;
- алергічні хвороби;
- залізодефіцитна анемія;
- функціональні та органічні хвороби органів травлення;
- порушення фосфорно-кальцієвого обміну;
- дитячі інфекційні хвороби.
Надія Іванівна Токарчук є автором та співавтором понад 228 наукових праць (в т.ч. у наукових виданнях, що включені до наукометричних баз, зокрема Scopus, Web of Science Core Collection), у тому числі понад 20 деклараційних патентів на корисну модель, 5 інформаційних листів, затверджених МОЗ України.
Комунікація з хворою дитиною та її батьками — це не просто обмін інформацією. Це емпатійний, етичний і професійний процес, де кожне слово, погляд і пауза мають значення. Повна увага та присутність: дивитися в очі, не перебивати, не поспішати — дати зрозуміти, що я “тут і зараз” з ними. Щирість і відкритість: говорити чесно, але з надією. Не приховувати правди, але подавати її в підтримуючій формі.
Словник за віком і рівнем розуміння: дитині — через метафори, гру або малюнок. Батькам — зрозумілою, але професійною мовою. Невербальні сигнали: теплий тон голосу, м’які жести, доброзичливе обличчя — часто важливіші за слова. Партнерство: не «я лікар – ви пацієнт», а «ми – команда»
Повагу до досвіду батьків: вони знають дитину краще за всіх. Їхнє спостереження — це ключ до індивідуального лікування. Залучення до процесу прийняття рішень: пояснювати варіанти, наслідки, прогноз — і запитувати їхню думку, тримаючи професійну рамку. Спільна мета — не лише лікувати, а й підтримувати розвиток, якість життя, емоційну стабільність дитини. «Мудрий лікар не лікує дитину замість батьків — він лікує разом з ними».
Індивідуальний підхід: кожна дитина — це окремий світ.
Врахування: віку дитини; рівня розвитку; темпераменту; сімейних цінностей; мовних та культурних особливостей; минулого досвіду лікування. Не завжди стандарт — найкращий вибір. Іноді «почекати» чи «діяти м’якше» краще, ніж інтенсивне втручання. Емпатійне читання невербальних сигналів дитини (страх, біль, сором, протест) — індикатор потреби змінити підхід.
Спільне прийняття рішень — основа довіри.
Дає відчуття контролю батькам у моменті невизначеності.
Зменшує ризик конфлікту або відмови від лікування.
Допомагає підвищити прихильність до терапії.
Як це реалізується?
Пояснити: «У нас є кілька варіантів лікування. Кожен має свої особливості.»
Уточнити очікування батьків: «Що для вас найважливіше зараз — швидкий ефект чи мінімізація дискомфорту для дитини?»
Запропонувати разом обрати шлях: «Я можу порадити той, що найбільш підходить у нашій ситуації, з урахуванням того, що ви мені розповіли».
Що не менш важливо:
Бути захисником інтересів дитини — навіть коли потрібно делікатно протистояти батьківським рішенням, які можуть шкодити.
Висловлювати підтримку без осуду — особливо якщо батьки почуваються винними, розгубленими або виснаженими.
Пам’ятати про духовність і надію — особливо у важких випадках. Навіть коротка фраза типу «Ви сильні, і я поруч» має потужну силу.
«Не можна вилікувати дитину, не торкнувшись серця її батьків» — це не лише красиві слова, а суть педіатричної комунікації.
Особисті риси:
Педіатрія — це не просто галузь медицини, а служіння дитинству, що потребує особливого складу душі, розуму й серця.
Справжній лікар-педіатр — не лише фахівець, а й провідник здоров’я та надії для дітей і родин:
- Професійна компетентність
Глибокі знання педіатрії, фізіології розвитку, фармакотерапії. Постійне оновлення знань — адже медицина дітей швидко змінюється. Уміння мислити клінічно й диференційовано, з урахуванням віку. «У педіатрії дрібниць не буває».
- Емпатія
Здатність співпереживати дитині, навіть якщо вона не говорить. Тонке відчуття емоцій батьків: страху, тривоги, провини. Вміння “читати” невербальні сигнали та відповідати з теплом.
- Терпіння
Маленький пацієнт не завжди співпрацює — і це нормально. Терпіння до сліз, крику, повільного діалогу з родиною. Витримка при повторних запитаннях і запереченнях.
- Відповідальність
Відповідальність за життя і розвиток дитини — величезна й постійна. Принцип «не зашкодь» особливо вагомий у педіатрії. Уміння визнавати межі власних знань і вчасно навчатися.
- Спостережливість
Зміни в поведінці, міміці, кольорі шкіри можуть бути вирішальними. Діти часто не можуть сказати, що болить — лікар має «бачити між рядків».
- Комунікативні навички
Уміння спілкуватися з дітьми різного віку (немовлята, підлітки). Здатність пояснити складне простими словами. Вміння налагодити діалог із батьками: підтримати, заспокоїти, переконати.
- Довіра і доброзичливість
Дитина має відчувати безпечність, тепло, захист. Батьки — впевненість, що їх чують і розуміють.
- Гуманізм і духовна чутливість
Визнання цінності кожної дитини незалежно від її стану. Сприйняття професії як покликання — не лише «роботи». Уміння підтримувати надію — навіть у важких ситуаціях.
- Мудрість
Знати, коли краще не втручатися. Відрізнити надмірну тривогу від справжньої небезпеки. Знаходити баланс між алгоритмом і живою дитиною.
- Позитивність і емоційна стійкість
Діти — це життя, радість, динаміка. Педіатр має бути відкритим до цього. Важливо вміти берегти свій ресурс, не вигорати, підтримувати себе.
Справжній педіатр — це не лише той, хто лікує, а той, хто любить, розуміє й не зраджує дитинство.
Відгуки

